З віком в організмі людини і зокрема у хребті накопичуються дегенеративні зміни, збільшується ступінь ураження міжхребцевих дисків, хребців, фасеткових суглобів та зв’язок, що може призвести до компресії нервових корінців та виражених клінічних проявів.
Однією з важливих проблем вертебральної хірургії є лікування сегментарної нестабільності, яка в свою чергу є одним із патогенетичних етапів розвитку дегенеративного ураження хребта. До цього часу «золотим стандартом» у лікуванні нестабільності залишається стабілізація сегмента шляхом створення спондилодезу, для чого запропоновано багато різних хірургічних методик.